Їм на*рать!!!

Я дуже добре пам’ятаю першу (Помаранчеву) і другу (Гідності) революції. Пам’ятаю хронологію і в деталях. Добре пам’ятаю переляканих «сильних світу цього», які думали, що з ними буде, і куди тікати. Пам’ятаю ейфорію революціонерів і їх сподівання… Ні, навіть переконання у тому, що все буде добре. Навіть не добре, а просто ідеально. Як робити це “ідеально”, ніхто з них і з нас толком не знав.

Особисто я усвідомлював, що це буде довго. Маю на увазі шлях до того омріяного “добре”. По життю я невиправний оптиміст, а за дипломом – історик. Тому добре знаю, що українці – дуже цікавий народ. Ми чемпіони світу за кількістю розвалених держав і імперій. Ми розвалили Річ Посполиту, Російську імперію, СРСР, доклали руку до падіння Австро-Угорщини. Та що там казати, Східна Римська імперія, більш відома як Візантія, теж пішла в небуття завдяки славним походам наших предків. Про Золоту Орду навіть не згадую.

А ще ми чемпіони світу за кількістю невдалих спроб створити власну сильну державу. По суті, було лише дві вдалі спроби: Київська Русь та Велике Князівство Литовське (на умовах повноправного партнера). У решті спроб творення власної держави нас спіткали героїчні невдачі. Чому?

Звісно, можна все скидати на сильних і підступних ворогів, історичні обставини і ще купу різних виправдань. Але якщо хочете знати мою особисту думку, як людини, котра має диплом історика і клепку в голові зі здатністю аналізувати отриману інформацію, скажу: винні самі українці.

Точніше та частина, котра здатна зробити революцію, але лінується творити сучасну цивілізовану державу. Боротись із тотальною корупцією в країні? На словах – так. На ділі – краще дати лікарю (чиновнику, прокурору, адвокату, менту і т.д.) хабар. А потім обурюватись, що “після революції нічого не змінилось”.

Після революції Гідності влада (колишня й нова) перелякалась і була готова тікати або працювати за новими правилами. Але ці правила їй не встановили, обмежившись усним побажанням. Ага, і всі послухали!!! Час минув, переляк пройшов і ті, кого ми винуватили в нашому горі, і ті кого ми поставили бути новою владою, знову повернулись до звичного порядку речей. Хабарі, підкуп, тиск, маніпуляції, залякування – все це знову стало нашою реальністю.

Як журналісту, мені не раз доводилось при Януковичу чути погрози і “дружні поради” на свою адресу. Але чіпати на ділі все ж не наважувались. Хіба по дрібницях: порізати колеса на машині, влаштувати “прослушку” чи показову сліжку. Більше – ні.

Зате у нових фантазія краща і рішучості більше. Використати за доказ у суді довідку від компанії, яка реєструє доменне ім’я по Інтернету без участі клієнта і без його документів – будь ласка. Присудити сплату моральної шкоди без обґрунтування самої шкоди і суми компенсації – нема проблем. Відхилити апеляцію на основі того, що я не зміг прибути до Рівного з Херсону, бо просто мене не повідомили – не страшно. Натравити виконавчу, обласну раду (яка взагалі не має до того відношення) ще до того, як я використаю своє право на оскарження, – ну то й що. Надіслати лист із виконавчої служби, де передбачено законне 10-ти денне право на оскарження, і вже за два дні накласти пеню і арешт на майно? Та кого взагалі цікавлять твої права? Ти – кончений журналіст, який сидить, наче голка в дупі, і заважає тирити. Ти не ведешся на вишиванку і крокодилячі сльози за Небесною сотнею і воїнами АТО, а задаєш питання про бюджет, поліцейську реформу і зміни в країні? На тобі торбу клопоту і не вимахуйся!!!

Щоб ще раз зрозуміли ситуацію. За рішенням суду, я, журналіст Олексій Кривошеєв, маю виплатити 10 000 гривень моральної шкоди. Виплатити екс-начальнику обласної міліції В’ячеславу Чайці, у якого син – прокурор, цивільна дружина – адвокат. Який до того ж є помічник народного депутата від ВО “Свобода” Олега Осуховського.

Родині Чайки у Дубному належить купа комерційної нерухомості та землі. Звісно, нажитої тяжкою чесною працею в правоохоронних органах. Ну і, звісно, суд був самий чесний і справедливий. Бо ж у нас в країні лише журналісти “продажні і кончені”. І на наші громадянські права можна на*рати, навіть позбавивши права, хоча б формально, використати всі можливості захисту у нашій найсправедливішій і найчеснішій судовій системі.

Шкода одного – ті, котрі це творять, не розуміють, що вже самі стали “януковичами” і розпочали свій шлях “на Ростов”. А на країну їм на*рать!!!

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *